Судження — це форма мислення, в якій засобами мови розкривають­ся зв'язки предметів із їх ознаками або відношення між предметами.

Подібно до понять, судження не можна плутати з мовними виразами, у яких їх висловлюють. Одне й те саме судження: "Я маю брусочок крейди" можемо висловити у такий спосіб: "У мене є брусочок крейди" (укр.), "I ЬаVе а ріесе оґ сЬаїк" (англ.), "У меня есть кусочек мела" (рос.) тощо.

Судження мають два види значень: змістове й смислове.

Змістом судження (у логіці зміст часто називають матерією) є його істиннісне значення. У двозначній логіці висловлювань визнається існування лише таких істиннісних значень, як "істина" і "хиба". В інших логічних системах може бути і більша кількість істиннісних зна­чень. Так, у тризначній логіці Я. Лукасевича додається значення "не- визначено" ("невідомо"). Третє значення може бути застосоване, на­приклад, щодо оцінки суджень про майбутні події. У межах цього курсу ми оперуємо лише двома значеннями істинності.

Істинним називається таке судження, яке адекватно (правильно) позначає відповідну йому ситуацію у навколишній (позамовній) дійсності. Зрозуміло, якщо судження неадекватно (неправильно) по­значає відповідну йому ситуацію у навколишній (позамовній) дійсності, викривлює її, то таке судження ми оцінимо як хибне.

Наприклад, судження "У травні 31 день" буде істинним, а суджен­ня "Всі люди є студентами" — хибним.

Окрім матеріального, судження мають смислове значення, тобто несуть певну інформацію про стан справ у навколишній (позамовній) дійсності. Ми можемо ототожнити два судження за їх матерією, але це не означає, що вони збігатимуться за смислом. Наприклад, маємо два істинні судження: "Всі мавпи — живі істоти" та "Україна — євро­пейська держава". Зрозуміло, що ці два судження передають зовсім різну інформацію. Матеріальне й смислове значення суджень дослі­джуються у логічній семантиці.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: