Світоглядно - естетичі позиції автора

Жан Расін-драматург. Будучи спадкоємцем класичної традиції, Расін брав теми в історії і античної міфології. Сюжети його драм розповідають про сліпе, палке кохання. Його драми зазвичай відносять до неокласичної трагедії; в них дотримано традиційний канон жанру: п'ять дій, єдність місця і часу (тобто протяжність зображуваних подій вкладається в один день, і вони прив'язані до одного місця).

Особливості творчого методу Ж. Расіна:

— критика вишуканої літератури сучасності з її "досконалими героями";

— намагання повернути літературу до життя, до реальних людей, до реальних людських відносин;

— утвердження права митця зображувати слабкості людської натури (зображення так званої "середньостатистичної людини");

— література і театр покликані морально виховувати читача;

— правдоподібність сценічної дії;

— обґрунтовування обов'язковості давніх сюжетів для трагедії;

— показував людей такими, якими вони є, а не якими вони повинні бути;

— створення не героїчних, сповнених пафосу трагедії, а трагедії любовно-психологічні, що відображали безсилля розуму перед пристрастю;

— страждання кохання, душевна боротьба, внутрішні протиріччя психології людини складають основний зміст п'єс Расіна.

Проблеми: Сила і слабкість людини, злочинна пристрасть, що охоплює душу, і тверде свідомість тієї моральної норми, яку людина порушує під впливом цієї пристрасті, вирок, що виноситься ним самому собі, - все це доведено в «Федрі» до апогею.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: